
Аптека, яка розглядає venöse Blutentnahme (венозний забір крові), зазвичай спершу запитує, чи не сприймуть це сусідні практики як напад. За законом співпраця з місцевою Arztpraxis є законною і цілком звичайною, бо німецьке законодавство про аптеки не забороняє співпрацю між аптекою та лікарем.
Те, що він забороняє, значно вужче. § 11 Abs. 1 ApoG (Apothekengesetz) забороняє домовленості щодо скерування пацієнтів, розподілу рецептів і надання переваги певним лікам, а § 11 Abs. 1a додає Makelverbot — заборону на посередництво з рецептами заради вигоди. Вирішальним чинником є домовленість або оплата, тому розмова, спільний захід чи скерування клієнта до лікаря не підпадають під цю заборону.
Ця прогалина коштує грошей, адже аптека, яка вважає будь-який контакт забороненим, або відмовляється від послуги, або запускає її без розголосу.
Більшість непорозумінь починається з переказу, тож ось повний текст § 11 Abs. 1 Satz 1 ApoG:
Власники дозволів і персонал аптек, якщо законом не передбачено інше, не мають права укладати правочини або досягати домовленостей із лікарями, іншими особами, які займаються лікуванням хвороб, чи третіми особами, предметом яких є переважне постачання певних лікарських засобів, скерування пацієнтів, передача рецептів або виготовлення лікарських засобів без повного зазначення їхнього складу.
Усі чотири згадані об’єкти є транзакційними, а дієслова — Rechtsgeschäfte vornehmen та Absprachen treffen. Ніщо з цього не стосується аптеки, яка розповідає практиці про послугу.
Ця межа має значення, оскільки § 12 ApoG робить таку угоду недійсною, § 25 ApoG передбачає Geldbuße до 20 000 євро, а § 299a StGB визнає отримання вигоди за Zuführung von Patienten кримінальним правопорушенням.
(Muster-)Berufsordnung, ухвалений на 130. Deutscher Ärztetag 13 травня 2026 року, встановлює дзеркальний обов’язок у § 31. Абзац 1 забороняє лікарю отримувати вигоду за Zuweisung von Patientinnen und Patienten, а в абзаці 2 зазначено: «Sie dürfen ihren Patientinnen und Patienten nicht ohne hinreichenden Grund bestimmte Ärztinnen oder Ärzte, Apotheken, Heil- und Hilfsmittelerbringer oder sonstige Anbieter gesundheitlicher Leistungen empfehlen oder an diese verweisen.»
Практика, яка вагається назвати аптеку, дотримується цієї норми, а не виявляє неприязнь, і оскільки формулювання звучить як «ohne hinreichenden Grund», рекомендація з вагомої причини не заборонена.
| Ситуація | Що це таке | Workable | Чому це не спрацьовує |
|---|---|---|---|
| Befund надходить до власного лікаря клієнта | Befund (звіт із результатами) надходить туди, куди попросить клієнт | Так | Вибір за аптекою або одна адреса за замовчуванням |
| Практика рекомендує аптеку | Лікар відповідає пацієнту на запитання, куди звернутися | Так | Будь-яка зворотна вигода або відсутність hinreichender Grund |
| Спільний інформаційний вечір | Обидва виступають на тему здоров’я на місцевому заході | Так | Перетворення цього на канал продажів або оплата понад гонорар спікера |
| Плата за кожного направленого клієнта | Гроші або негрошова вигода, на особу | Ні | Zuführung von Patienten у § 11 Abs. 1 ApoG та § 299a StGB |
| Стійка з буклетами практики | Друковані матеріали однієї практики, виставлені на огляд | З обережністю | Ексклюзивність, оплата за простір або взаємна домовленість |
| Визначення однієї медичної практики для подальшого спостереження | Фармацевт називає лікарську практику після Befund поза межами норми | Ризиковано | Одна практика за замовчуванням замість лікаря клієнта |
У KBV PraxisNachrichten від 18 червня 2026 року голова KBV Dr. Andreas Gassen сказав, що фармацевти «hervorragende Pharmazeuten sind, aber keine ärztliche Ausbildung haben», а заступник голови Dr. Stephan Hofmeister назвав витрати для практик: «Personen, bei denen nach ärztlicher Anamnese vielleicht gar keine Testung erforderlich gewesen wäre, werden anschließend in die Praxis geschickt (...) Und dort wird dann erneut getestet werden.»
Голова ALM e.V. Dr. Michael Müller 21 травня 2026 року стверджував, що венозний забір крові — це «не ізольована технічна послуга, а частина медичного діагностичного процесу під відповідальністю лікаря», а голова SpiFa Dr. Dirk Heinrich днем пізніше додав: «Той, хто проводить забір крові, має також знати, чому, для чого, за яких умов і з якими медичними наслідками».
Ніхто з трьох не стверджує, що фармацевт не може грамотно провести забір крові. Усі троє аргументують, що лабораторний результат набуває цінності завдяки показанню перед ним та інтерпретації після нього, і це слушно. Закон частково відповідає на це, адже § 11c ApoG у межах Apothekenversorgung-Weiterentwicklungsgesetz (ApoVWG) дозволяє забір крові лише approbierter Apotheker із підтвердженим ärztliche Schulung, лише дорослим і з діагностичною метою, а також виключає делегування Aufklärung, Anamnese чи згоди.
Повторні аналізи — це те, на що аптека може вплинути, адже аналіз повторюють тоді, коли практика не може визначити, звідки взявся результат. Befund на бланку akkreditiertes Labor із зазначенням методу, Referenzbereich і часу забору крові — це документ, яким практика може скористатися, а скриншот із застосунку — ні.
Значна частина конфлікту виникає через послідовність дій, адже практика, яка вперше чує про послугу від пацієнта з роздруківкою в руках, опиняється в незручному становищі. Короткий лист перед запуском послуги із зазначенням пропонованих аналізів, лабораторії, того, хто пройшов ärztliche Schulung, і факту, що в аптеці не ставлять діагнозів, знімає більшість таких ситуацій і не містить жодної угоди, тож не порушує § 11 ApoG.
Комерційний аргумент працює і в інший бік, адже аптека, яка скеровує пацієнта з відхиленням у результатах до лікаря, створює запис, який практика інакше отримала б пізніше або не отримала б узагалі.
Чесний підсумок: юридична межа вузька, а простір для стосунків широкий. Деякі практики привітають цю послугу як pharmazeutische Dienstleistung, деякі поставляться прохолодно, а кілька заперечуватимуть із принципу — і це радше бізнес-проблема, ніж юридична.
Друга чутлива тема, реклама, має окремий закон. § 1 Abs. 1 Nr. 2 HWG поширює дію Heilmittelwerbegesetz на Verfahren und Behandlungen усюди, де твердження стосується Erkennung von Krankheiten, тому платна послуга тестування потрапляє в його сферу дії.
§ 3 HWG забороняє irreführende Werbung, що охоплює подання Befund як діагнозу. § 11 Abs. 1 Satz 1 Nr. 2 HWG забороняє рекламу для споживачів, побудовану на рекомендаціях працівників охорони здоров’я, тому цитата місцевого лікаря на флаєрі сама по собі є проблемою. Текст на кшталт «ті самі аналізи, які робить твій лікар, але без очікування» одразу приносить скаргу за HWG і дзвінок із практики.
Чи дозволено надсилати Befund власному лікарю клієнта
Так, якщо клієнт сам називає практику й просить про це, адже вибір залишається за клієнтом, а між аптекою та практикою немає жодної угоди. § 11 Abs. 1 ApoG охоплює саме Absprache щодо направлення пацієнтів, і письмовий запит у документації розмежовує ці два випадки.
Чи може лікар рекомендувати нашу аптеку для забору крові
Відповідь на це дає лікарський Berufsordnung, а не ApoG, оскільки § 31 Abs. 2 MBO-Ä забороняє рекомендувати конкретну аптеку ohne hinreichenden Grund. Рекомендація з вагомою підставою дозволена, але будь-яка зворотна вигода позбавляє її цієї основи.
Чи можемо ми домовитися з медичною практикою про винагороду за клієнтів, скерованих до нас
Ні, і це найчіткіша заборона в цій сфері, адже йдеться про Zuführung von Patienten, зазначене в § 11 Abs. 1 ApoG, що піддає обидві сторони дії § 299a та § 299b StGB. Знижки та негрошові вигоди розглядаються так само.
Чи змінив ApoVWG Zuweisungsverbot
Консолідований текст § 11 ApoG містить той самий Absatz 1, що й раніше, оскільки реформа додала § 11c ApoG для venöse Blutentnahme, а не переглядала Zuweisungsverbot. У жовтні 2024 року на Deutscher Apothekertag подали пропозицію щодо законодавчого роз’яснення, але його так і не надали.
Що ми можемо безпечно сказати в рекламі послуги тестування
Фактичний опис того, що вимірюється, хто виконує забір крові, яка лабораторія аналізує зразок і чим результат не є — усе це залишається в межах § 3 HWG. Порівняльні заяви щодо лікарських практик, відгуки лікарів та обіцянки результатів викликають скарги.
Аптека погоджує формулювання зі своєю Apothekerkammer, пише до практик у своєму районі перед запуском послуги, узгоджує зі своєю лабораторією читабельний формат Befund і стежить, щоб домовленість не передбачала оплат у жоден бік. Ціноутворення описано в дописі про послуги за власний кошт, а ширші аргументи — у матеріалах про критику й можливості реформи та тестування на місці надання допомоги.
Ця стаття містить загальну інформацію про німецьке аптечне право та ділову практику і не є юридичною консультацією. Окремі випадки вирішує відповідальна Apothekerkammer, відповідальний орган або юрист.

Aniva бере на себе лабораторію, логістику та звіт. Ти зберігаєш стосунки з пацієнтами та власний бренд.
Двадцять хвилин — і ти знатимеш, чи підходить це для твого формату.