Preisuntergrenze — це ціна, нижче за яку послугу не варто пропонувати. Короткострокова нижня межа покриває лише витрати, які створює сам запис, тоді як довгострокова включає також постійні витрати й час самого власника.
Preisuntergrenze — це ціна, нижче якої послугу взагалі не варто пропонувати. Вона має два варіанти, і різниця між ними важлива:
Витрати, які виникають лише тому, що запис відбувся, — це витратні матеріали, пробірка, рахунок лабораторії за цей зразок, комісія за обробку платежу та вартість праці за витрачені хвилини, яка розраховується за допомогою Stundensatzkalkulation. Обсяг нижче цієї межі лише збільшує збитки, а не зменшує їх.
Постійні витрати в довгостроковій нижній межі ціни включають частину оренди, опалення, страхування та базові зарплати, які нараховуються незалежно від обсягу. Розподіл між цими двома категоріями описано в розділі Fixkosten und variable Kosten. Робочі години власника оцінюються через kalkulatorischer Unternehmerlohn, адже власник, який працює в сервісі без оплати, фактично субсидує його із сімейного бюджету.
Ціна між цими двома порогами прийнятна в спокійний період, бо кожен запис усе одно покриває витрати, які він спричиняє. Якщо ж ціна залишається між ними постійно, це означає, що аптека фінансує послугу за рахунок решти бізнесу.
Ця стаття не називає ціну. Нижня межа — це арифметика, яка випливає з власних витрат аптеки, тоді як ціна — це рішення, яке аптека ухвалює поверх неї. Це рішення залежить від місцевого ринку та від того, як інакше можна було б використати приміщення і робочий час. Воно також залежить від того, як послуга позиціонується поруч з іншим асортиментом і який ризик власник готовий взяти на себе, поки попит ще невідомий. Дві аптеки з однаковою нижньою межею цілком обґрунтовано можуть встановити дуже різні ціни, адже жодна з них не бере рекомендацію з таблиці.
Коли ціна вже визначена, її потрібно правильно вказати. Послугу за власний рахунок рекламують із повною ціною, яку клієнт фактично сплачує, включно з податком, чітко й однозначно в місці пропозиції послуги, а вимоги викладено в Preisangabenverordnung. Чи включає ця ціна податок на додану вартість, залежить від класифікації послуги, і це питання варто вирішити зі Steuerberater аптеки ще до першого рахунку. Мінімальна ціна нетто й відображена ціна брутто — це не одне й те саме число.
Ця стаття глосарію містить загальну інформацію про німецьке аптечне законодавство та практику. Вона не є юридичною консультацією. Щоб отримати офіційні роз’яснення щодо твоєї аптеки, звернися до своєї Landesapothekerkammer.