Під час Abstrich матеріал збирають із поверхні тіла, найчастіше з горла або носа, за допомогою тампона. Придатність зразка майже повністю залежить від того, як його взяли та як швидко він потрапляє до лабораторії.
Мазок здається найпростішим зразком, і саме тому з ним часто виникають помилки. Три деталі поводження зі зразком вирішують, чи можна взагалі використати зібраний матеріал, і всі три належать до Präanalytik, а не до самого аналізу:
Обмеження щодо того, що аптека має право робити з мазком, варто назвати прямо:
Мазок також потрібно ідентифікувати та направити, як і будь-який інший зразок. Пробірку маркують на місці забору, а не пізніше за стійкою. Далі з нею працюють за тією ж Probenlogistik, що й із пробіркою крові: з такою ж передачею, такими ж вимогами до температури й таким же записом про те, хто і коли її запакував. Мазок, який надходить без розбірливої етикетки, прирівнюється до відсутності зразка, і лабораторія слушно його відхиляє.
Одна звичка дозволяє уникнути більшості втрат: перевіряти вказане лабораторією вікно транспортування до того, як пропонувати запис, а не після забору зразка. Останній забір дня — це фактичний час завершення цієї послуги, адже зразок, який не встиг на кур’єра, означає повторний запис і розмову про повернення коштів замість просто затриманого результату.
Ця стаття глосарію містить загальну інформацію про німецьке аптечне законодавство та практику. Вона не є юридичною консультацією. Щоб отримати офіційні роз’яснення щодо твоєї аптеки, звернися до своєї Landesapothekerkammer.