Aniva
8
 хв читання

Diagnostics as a Service і якість зразків: чому зразки крові псуються до аналізу та на які результати це впливає

Більшість лабораторних помилок трапляється ще до аналізатора, але цифра, яку всі цитують, — це округлення діапазону з пізнішого огляду. Ось реальні числа, що пошкоджений зразок робить із конкретними результатами, а також де самостійний забір працює, а де — ні.
Обкладинка статті в блозі
Автор
Robert Jakobson
Опубліковано
1 жовтня 2026 року

Коли еритроцити руйнуються всередині пробірки, продукт Diagnostics as a Service показує результат рівня калію, спричинений цим пошкодженням, а не кров’ю клієнта. Таке пошкодження називається гемолізом. Воно належить до ширшої теми — преаналітики, яка охоплює все між забором крові та моментом початку дослідження.

Більшість матеріалів із преаналітики, які ми читали, стверджують, що переважна частка лабораторних помилок трапляється ще до того, як зразок потрапляє в аналізатор. Загальний напрямок цього твердження правильний. Проте верхня межа числа, яке зазвичай називають, перевищує найвищий показник із опублікованих досліджень. У цій статті наведено реальні цифри. Далі в ній ідеться про те, як пошкоджений зразок впливає на конкретні результати, що може і чого не може замінити прокол пальця, а також чого і від кого вимагає стандарт забору зразків ISO 20658.

Де аналізи крові дають збій?

До потрапляння в аналізатор — у більшості опублікованих підрахунків. Два найчастіше цитовані дослідження походять з одного лікарняного відділення в Падуї. Перше, опубліковане у 1997 році, виявило 189 помилок у 40 490 аналізах і показало, що 68,2% із них сталися ще до аналізу.1

Та сама група повторила дослідження через десять років на 51 746 аналізах і повідомила про 61,9 відсотка.2 Отже, другий показник приблизно на шість відсоткових пунктів нижчий за перший — з того самого відділення й за тим самим способом підрахунку.

У всій літературі опубліковані цифри — це діапазон, а не одне число. Огляд одного з тих самих авторів наводить діапазон від 46 до 68,2% до аналізу і від 18,5 до 47% після нього.3

Показник від 60 до 70 відсотків, який цитують, має інше походження. Він походить з огляду 2011 року, автори якого зазначають, що на преаналітичні помилки припадає майже 60–70 відсотків усіх проблем.4

Цей огляд лише наводить цифру, а не проводить власні вимірювання. На наш погляд, ця цифра є округленням опублікованого діапазону, а його верхня межа — 68,2% — походить з одного дослідження 189 помилок. Цитувати сам діапазон чесніше, і це анітрохи не послаблює аргумент.

Where laboratory errors happen A study published in 1997 found 68.2 percent of laboratory errors happened before testing, in 189 errors at one hospital. The same department's repeat in 2007 found 61.9 percent. The range published across the literature is 46 to 68.2 percent, and the quoted 60 to 70 percent comes from a 2011 review rather than from a count. Where laboratory errors happen The share of laboratory errors that happen before testing, as the studies actually report it. Published 1997 68.2 % 189 errors in 40,490 analyses, one hospital Published 2007 61.9 % 160 errors in 51,746 analyses, same department Highest in the literature 68.2 % 46 to 68.2 percent across studies The often-quoted 60 to 70 percent is not a count of its own. We read it as a rounding of the range, from a review published in 2011. Sources: Plebani and Carraro, Clinical Chemistry 1997. Carraro and Plebani, Clinical Chemistry 2007. Plebani, Clinical Chemistry and Laboratory Medicine 2006, for the range. Lippi and colleagues, same journal 2011, for the rounded figure.

Обидва дослідження, на яких ґрунтується це твердження, проведені в одному лікарняному відділенні в Падуї. У роботі 1997 року виявили 189 помилок на 40 490 аналізів, із них 68,2% — до початку аналізу. Повторне дослідження тієї ж групи у 2007 році показало 61,9%. Опублікований у літературі діапазон становить від 46 до 68,2%. Джерела: Plebani та Carraro, Clinical Chemistry 1997; Carraro та Plebani, Clinical Chemistry 2007; Plebani, Clinical Chemistry and Laboratory Medicine 2006; Lippi та колеги, Clinical Chemistry and Laboratory Medicine 2011.

Як часто зразок виявляється непридатним?

Достатньо часто, щоб це враховувати в планах. Іспанська національна програма контролю якості публікує вісімнадцять показників серед лабораторій-учасниць. Медіанна частка відхилень серед усіх запитів у цій програмі становила 2,18%.5

Серед цих відмов гемоліз є головною причиною. За даними одного огляду, на нього припадає до 40–70% усіх непридатних зразків і до 3,3% усіх рутинних проб.6

Які результати змінює пошкоджений зразок?

Ті, що від самого початку містилися всередині еритроцитів. Дослідження 48 аналітів із референтною групою близько п’ятнадцяти тисяч зразків на маркер показало, наскільки сильно відрізняються три з цих результатів у міру посилення гемолізу. Це калій, лактатдегідрогеназа та аспартатамінотрансфераза.7

Рівень калію був на 0,24 мілімоля на літр вищим за найлегшого ступеня гемолізу та на 1,21 мілімоля на літр вищим за найтяжчого. Лактатдегідрогеназа була на 91 одиницю на літр вищою за найлегшого ступеня та на 442 вищою за найтяжчого. Аспартатамінотрансфераза була на 6,5 одиниці вищою за найлегшого ступеня та на 27,5 вищою за найтяжчого.7

Це скориговані відмінності, отримані з рутинних даних однієї лабораторії, а не в межах контрольованого експерименту.

What a broken sample changes As haemolysis worsens across four levels, potassium is 0.24 to 1.21 millimoles per litre higher, lactate dehydrogenase 91 to 442 units per litre higher, and aspartate aminotransferase 6.5 to 27.5 units per litre higher. What a broken sample changes How three common results differ as red blood cells break open, from mild to worst. Potassium millimoles per litre +0.24 +0.53 +0.95 +1.21 Lactate dehydrogenase units per litre +91 +176 +297 +442 Aspartate aminotransferase units per litre +6.5 +12.0 +20.0 +27.5 Source: Ma and colleagues, PLoS ONE 2026, a study of about fifteen thousand samples per marker against a reference group with no haemolysis. The four bars are the four haemolysis levels from mildest to worst. An earlier study found the response too varied to correct for statistically.

Три поширені результати в міру посилення гемолізу порівняно з референсною групою приблизно з п’ятнадцяти тисяч зразків для кожного маркера. Калій зростає на 0,24 мілімоля на літр за найлегшого ступеня і на 1,21 за найтяжчого. Лактатдегідрогеназа зростає на 91 одиницю на літр і на 442. Аспартатамінотрансфераза зростає на 6,5 одиниці та на 27,5. Джерело: Ma та колеги, PLoS ONE 2026.

Пошкодження не обов’язково має бути видимим, щоб мати значення. Одне з попередніх досліджень виявило клінічно значущі зміни аспартатамінотрансферази, лактатдегідрогенази, калію, натрію та хлориду у зразках, де гемоліз був слабким або взагалі непомітним.8

Очевидним рішенням для відомого зміщення є коригувальний коефіцієнт, але ті самі автори його виключили. Реакція на гемоліз була надто різною, щоб скоригувати її статистично, тому це дослідження не підтримує використання коригувального коефіцієнта.8 Нам не вдалося знайти пізнішого дослідження, яке б його встановило.

Чи прокол пальця не гірший за забір крові з вени?

Для більшості маркерів — так, крім двох винятків, які виокремлює опубліковане порівняння: калію та хлоридів. Огляд і метааналіз двадцяти шести досліджень виявили сильну загальну кореляцію між самостійно зібраною капілярною та венозною кров’ю. Там, де відповідь — так або ні, збіг був майже ідеальним.9

Це один зведений показник для дуже різних маркерів, а не результат для кожного з них. У тій самій роботі також виявили, що капілярний забір менш болісний за венозний забір крові, а пристрої на плече — менш болісні за прокол пальця.9

Картина за окремими маркерами походить з одного дослідження. У ньому порівнювали забір із пальця та пристрій на плече з венозним забором крові у 480 дорослих. Шістнадцять із вісімнадцяти перевірених маркерів виявилися клінічно зіставними за власними правилами прийняття зразків цього дослідження. Калій і хлориди показали обмежену взаємозамінність.10

У тому ж дослідженні виявили більше гемолізу під час проколу пальця, ніж під час використання пристрою для плеча.10 І калій, і хлориди змінюються за гемолізу,8 що ми вважаємо ймовірною причиною розбіжності цих двох капілярних показників.

Finger prick against vein draw Capillary blood shows a strong overall correlation with venous blood across twenty-six studies, near perfect agreement on yes or no answers, and sixteen of eighteen markers clinically comparable in a study of 480 adults. Potassium and chloride showed limited interchangeability in that study, and the finger prick produced more haemolysis than the upper-arm device. Finger prick against vein draw What the comparison studies show, and the two markers that failed. What holds up A strong overall correlation across twenty-six studies Near perfect agreement where the answer is yes or no Sixteen of eighteen markers clinically comparable in one study of 480 adults Less pain than a vein draw, and least with an upper-arm device What does not Potassium, in the single comparison study Chloride, in the same comparison study More haemolysis with a finger prick than with an upper-arm device Sources: Schröder and colleagues, Clinical Biochemistry 2025, a review and meta-analysis of twenty-six studies. Deza and colleagues, Clinical Chemistry and Laboratory Medicine 2026, on 480 adults with both a finger prick and an upper-arm device against a vein draw.

У двадцяти шести дослідженнях кореляція між самостійно взятою капілярною та венозною кров’ю була сильною, а збіг відповідей так чи ні — майже ідеальним. У дослідженні за участі чотирьохсот вісімдесяти дорослих шістнадцять із вісімнадцяти маркерів були клінічно порівнянними, але калій і хлориди — ні. Джерела: Schroeder та колеги, Clinical Biochemistry 2025; Deza та колеги, Clinical Chemistry and Laboratory Medicine 2026.

Що це означає для продукту Diagnostics as a Service

Чесна позиція щодо самостійного забору є радше вузькою, ніж загальною. Самостійний забір підходить для більшості показників базової панелі, а калій і хлорид — це два маркери, які не пройшли перевірку. Цей висновок базується на одному порівнянні за участю 480 дорослих, а не на цілому масиві досліджень. Власний перелік кожного постачальника має так само чітко вказувати, які саме маркери він виключає.

Чого вимагає ISO 20658?

Менше, ніж зазвичай припускають матеріали постачальників. Стандарт охоплює забір і транспортування зразків для медичних лабораторних досліджень і був опублікований 19 травня 2023 року. За текстом стандарту, він не встановлює числових обмежень щодо часу чи температури. Натомість він вимагає, щоб лабораторія сама визначила свої межі та довела, що вони працюють.11

Ми бачили матеріали постачальників, де його описують як європейський стандарт, хоча це не так. Це міжнародний стандарт, і ми не змогли знайти його європейської версії, на відповідність якій можна було б посилатися.11

Що постачальник Diagnostics as a Service має вміти тобі розповісти

Оскільки стандарт не встановлює цифр, їх має надати постачальник. Запитай у постачальника чотири речі й візьми пояснення до кожної з них. Жодна з цих чотирьох не є сертифікатом.

  • Які маркери постачальник не пропонує для капілярного забору і чому. В опублікованому порівнянні вже згадано калій і хлорид, тож відповідь, у якій немає жодного з них, варто уточнити детальніше.
  • Вікно стабільності для кожного маркера та дослідження, яке за ним стоїть. ISO 20658 не встановлює числових меж, тому це число може походити лише з власної валідації постачальника.
  • Рівень відбракування — виміряний, а не обіцяний. Це показник, який демонструє, як часто метод забору дає збій у звичайному використанні.
  • Що відбувається, коли зразок непридатний, хто повідомляє клієнта й оплачує повтор. Якщо узгодженої відповіді немає, про це варто знати ще до підписання.

Де Aniva в цьому питанні

Aniva здійснює забір крові у власній мережі, а не через субпідрядника. Усе — від замовлення до екрана з результатами — купується один раз, а не збирається від п’яти постачальників. Увесь цей час клієнт бачить лише бренд партнера.

Які маркери належать до якого способу забору, варто визначити, перш ніж щось створювати. Візьми свій список маркерів, коли бронюватимеш демо.

Примітки та джерела

  1. Plebani M, Carraro P. Mistakes in a stat laboratory, types and frequency. Clinical Chemistry, 1997;43(8):1348-1351. 189 помилок на 40 490 аналізів, із яких 68,2% були преаналітичними. doi.org/10.1093/clinchem.43.8.1348
  2. Carraro P, Plebani M. Errors in a stat laboratory, types and frequencies ten years later. Clinical Chemistry, 2007;53(7):1338-1342. 160 підтверджених помилок у 51 746 аналізах, із яких 61,9% були преаналітичними. doi.org/10.1373/clinchem.2007.088344
  3. Plebani M. Errors in clinical laboratories or errors in laboratory medicine? Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, 2006;44(6):750-759. Наводить опублікований діапазон від 46 до 68,2% до аналізу та від 18,5 до 47% після нього. doi.org/10.1515/CCLM.2006.123
  4. Lippi G та колеги. Preanalytical quality improvement, from dream to reality. Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, 2011;49(7):1113-1126. Огляд, у якому зазначено майже 60–70 відсотків. doi.org/10.1515/CCLM.2011.600
  5. Caballero A та колеги. Evaluation of eighteen quality indicators from the external quality assurance preanalytical programme of the Spanish Society of Laboratory Medicine. Advances in Laboratory Medicine, 2022;3(2):175-200. Медіанний загальний рівень відхилень — 2,182 відсотка запитів. doi.org/10.1515/almed-2021-0097
  6. Lippi G та колеги. Haemolysis, an overview of the leading cause of unsuitable specimens in clinical laboratories. Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, 2008;46(6):764-772. До 3,3% рутинних зразків і від 40 до 70% непридатних зразків. doi.org/10.1515/CCLM.2008.170
  7. Ma C та колеги. Real-world study, assessing the impact of hemolysis on 48 biochemical and immunological analytes through big data analysis. PLoS ONE, 2026;21(1):e0340265. Скориговані відмінності за індексом гемолізу порівняно з референтною групою з приблизно п’ятнадцяти тисяч зразків на маркер. doi.org/10.1371/journal.pone.0340265
  8. Lippi G та колеги. Influence of hemolysis on routine clinical chemistry testing. Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, 2006;44(3):311-316. Клінічно значущі зміни за легкого або непомітного гемолізу та висновок, що реакція надто різна для надійної корекції. doi.org/10.1515/CCLM.2006.054
  9. Schröder D та колеги. Comparison of laboratory results and pain perception in self-sampled capillary blood versus venous blood sampling, a systematic review and meta-analysis. Clinical Biochemistry, 2025;138:110965. Двадцять шість досліджень, загальна кореляція 0,89, узгодженість за дихотомічними результатами 0,99 і менший біль при використанні пристроїв для плеча, ніж при проколі пальця. doi.org/10.1016/j.clinbiochem.2025.110965
  10. Deza S та колеги. Venous-capillary blood agreement for routine chemistry analytes, effects of collection site and sample matrix. Clinical Chemistry and Laboratory Medicine, 2026. 480 дорослих, шістнадцять із вісімнадцяти маркерів клінічно зіставні, водночас калій і хлорид демонструють обмежену взаємозамінність. doi.org/10.1515/cclm-2026-0671
  11. Міжнародна організація зі стандартизації, ISO 20658:2023, вимоги до збору та транспортування зразків для медичних лабораторних досліджень, опубліковано 19 травня 2023 року. Стандарт встановлює вимоги до визначення та валідації умов стабільності й транспортування, а не числові обмеження. Це міжнародний, а не європейський стандарт. www.iso.org/standard/80035.html

У цій статті описано опубліковані дослідження про те, як зразки крові псуються перед аналізом. Це загальна інформація, а не клінічна чи лабораторна порада, а вибір методу забору для будь-якого маркера — питання до твоєї власної лабораторії.

Додати аналізи крові до свого бізнесу

Aniva забезпечує лабораторії, набори для тестів, доставку, програмне забезпечення та документацію із захисту даних. Ти пропонуєш аналізи крові під власним брендом. Розкажи нам, які аналізи тобі потрібні, і ми покажемо, як це працює.

Записатися на демо

Твоє майбутнє я чекає

Почни будувати найздоровіше десятиліття свого життя.

Приєднатися сьогодні