
За оцінками 11-го видання IDF Diabetes Atlas, опублікованого в The Lancet Diabetes & Endocrinology у грудні 2025 року, 589 мільйонів дорослих у світі зараз мають діабет — приблизно 1 із 9 людей віком від 20 до 79 років. [1] До 2050 року прогнозується, що ця цифра сягне 852,5 мільйона. У світі 42,8% людей із діабетом, понад 250 мільйонів дорослих, не знають, що мають його. [2] У Німеччині приблизно кожна п’ята людина з діабетом залишається недіагностованою. [3]
Але ось що приховують ці цифри: діабет — це кінець метаболічної історії, а не початок. Вважається, що інсулінорезистентність, основна рушійна сила діабету 2-го типу, з’являється за 10–15 років до діагнозу. [4] Деякі дослідження оцінюють цей період у 20 років або більше. [5] А стандартні аналізи крові — глюкоза натще або HbA1c — створені для виявлення хвороби, а не десятиліття метаболічних порушень, що до неї призводять.
Ця стаття про те, що відбувається в те десятиліття і чому маркери крові, на які покладається більшість людей, цього не фіксують.
Коли твій сімейний лікар перевіряє твій рівень цукру в крові, зазвичай проводять один або обидва такі аналізи:
Глюкоза в плазмі натще (FPG): Показник рівня глюкози в твоїй крові після нічного голодування. Норма — нижче 100 mg/dL (5,6 mmol/L). Предіабет: від 100 до 125 mg/dL (від 5,6 до 6,9 mmol/L). Діабет: 126 mg/dL (7,0 mmol/L) або вище.
HbA1c (глікований гемоглобін): Показник середнього рівня глюкози в крові за останні 2–3 місяці. Він визначає відсоток молекул гемоглобіну, до яких приєдналася глюкоза — цей процес називається глікацією. Норма — нижче 5,7%. Предіабет: 5,7–6,4%. Діабет: 6,5% або вище.
Обидва ці аналізи мають важливе обмеження: вони вимірюють глюкозу, а не інсулін. А на ранніх стадіях метаболічних порушень глюкоза змінюється в останню чергу. Саме тому, що твоя підшлункова залоза компенсує це, виробляючи більше інсуліну.
Уяви це так: інсулінорезистентність означає, що твої клітини, насамперед у м’язах, печінці та жировій тканині, не реагують на інсулін так ефективно, як мали б. Коли ти їси, рівень глюкози в крові зростає, і підшлункова залоза виділяє інсулін, щоб перенести цю глюкозу в клітини. Якщо клітини резистентні, підшлунковій залозі доводиться виробляти більше інсуліну, щоб досягти того самого ефекту зниження глюкози. [4]
Роками, часто багато років, ця компенсація працює. Глюкоза в крові залишається в нормі, бо твоя підшлункова залоза працює понаднормово. Глюкоза натще: норма. HbA1c: норма. Але рівень інсуліну підвищений, часто суттєво. Метаболічне порушення вже є. Стандартні аналізи просто його не бачать, бо дивляться не туди.
Лише коли підшлункова залоза вже не справляється, коли функція бета-клітин починає згасати, глюкоза нарешті піднімається вище за межі норми. На той момент значне метаболічне ушкодження часто вже відбулося. [4]
У 1975 році клінічний патолог доктор Joseph Kraft опублікував те, що й досі залишається однією з найяскравіших демонстрацій цієї сліпої зони. Він провів глюкозо-інсулінові тести толерантності в 3 650 пацієнтів, вимірюючи і глюкозу, і інсулін у кількох часових точках після глюкозного навантаження. [5]
Результати виявилися вражаючими. Серед пацієнтів із нормальною толерантністю до глюкози за стандартними критеріями лише 33% мали також нормальну інсулінову відповідь. Решта пацієнтів — приблизно дві третини — демонстрували порушені профілі інсуліну: надмірні піки, сповільнене повернення до базового рівня або постійно підвищені показники. Kraft класифікував це як діабет in situ: метаболічне порушення, яке вже є, але залишається невидимим для аналізів лише на глюкозу. [5]
Коли об’єднали всіх пацієнтів із нормальною або неоднозначною толерантністю до глюкози (n=2 940), у 75% виявилися граничні або аномальні типи інсулінової відповіді. [5] Подальше спільне дослідження підтвердило, що щонайменше 85% людей із порушеною глікемічною відповіддю також мали підвищену концентрацію інсуліну, а інсулін через 2 години після їжі був інформативнішим для діагностики, ніж лише інсулін натще. [6]
Робота Kraft представила п’ять типів інсулінової відповіді (типи від I до V) — від норми до явного діабету — на основі форми інсулінової кривої після прийому глюкози. Головний висновок: ти можеш перейти від типу I (норма) через типи II та III (компенсована інсулінорезистентність), зберігаючи абсолютно нормальні показники глюкози. Тип IV показував одночасно підвищені рівні інсуліну та глюкози — явний діабет. Тип V показував недостатнє вироблення інсуліну, що повністю відповідає діабету 1 типу або виснаженню бета-клітин. [5]
Це дослідження, якому вже майже 50 років, доводить просту, але вагому річ: якщо вимірювати лише глюкозу, ти пропускаєш найраніші та найбільш оборотні стадії метаболічних порушень. Скринінг лише за глюкозою виявляє пожежу, коли вона вже палає. Вимірювання інсуліну вловлює дим.
Стандартні аналізи на цукор у крові не вимірюють інсулін. Aniva вимірює. Інсулін натще, глюкоза натще, HbA1c, HOMA-IR, а також кофактори, які впливають на те, як твоє тіло переробляє глюкозу. 100+ біомаркерів*. Один забір крові.
Якщо самої лише глюкози натщесерце недостатньо, що тобі варто вимірювати натомість? Найширше валідованим клінічним сурогатним показником інсулінорезистентності є HOMA-IR — гомеостатична модель оцінки інсулінорезистентності.
HOMA-IR, який у 1985 році розробили Matthews і Turner, розраховується за двома простими вимірюваннями натще: [7]
HOMA-IR = (інсулін натще [µU/mL] × глюкоза натще [mg/dL]) / 405
Або в одиницях СІ: (інсулін натще [µU/mL] × глюкоза натще [mmol/L]) / 22,5
Результат дає тобі одне число, яке оцінює, наскільки інтенсивно твій організм працює для підтримки нормального рівня глюкози. Ось як його інтерпретувати: [7] [8]
Загальний клінічний поріг для діагностики інсулінорезистентності — HOMA-IR вище 2,5, хоча оптимальні значення нижчі за 1,0. [7] У великих європейських і бразильських когортах HOMA-IR передбачав як предіабет, так і явний діабет, із пороговими значеннями від 1,8 до 3,6 залежно від популяції та ІМТ. [9]
Сила HOMA-IR у тому, що він показує речі, яких не видно за самою глюкозою. Дослідження 2023 року, опубліковане в eClinicalMedicine, підтвердило, що високі значення HOMA-IR незалежно пов’язані з високим ризиком розвитку переддіабету, і що цей зв’язок статистично не залежить від порушення толерантності до глюкози, ожиріння та розподілу жиру в тілі. [10] Іншими словами, ти можеш мати нормальний ІМТ і нормальну толерантність до глюкози, але все одно мати інсулінорезистентність — і HOMA-IR може це виявити.
У людей із діабетом 2 типу вищі показники HOMA-IR незалежно прогнозують майбутні серцево-судинні події навіть після врахування традиційних факторів ризику. [9] Інсулінорезистентність також пов’язана зі смертністю від усіх причин: в одному дослідженні виявили скориговане відношення ризиків 1,16 щодо смертності від усіх причин у пацієнтів без діабету з підвищеним HOMA-IR. [10]
Ось що розчаровує: для розрахунку HOMA-IR потрібні лише глюкоза натще та інсулін натще. Обидва — прості й недорогі аналізи крові. Але інсулін натще зазвичай не вимірюють у більшості стандартних панелей сімейних лікарів у Європі чи США. [10] Стандартний підхід передбачає скринінг лише за глюкозою натще або HbA1c, тож найраніша й найпростіша для корекції стадія метаболічної дисфункції — компенсована гіперінсулінемія — залишається непоміченою.
За оцінками, 25% дорослих без діабету мають значну інсулінорезистентність. [11] Більшість із них навіть не здогадується про це, бо стандартні аналізи, які вони здають, її не вимірюють.
HbA1c заслуговує на окремий розділ, адже його дедалі частіше використовують як єдиний інструмент скринінгу й моніторингу рівня цукру в крові, і він має обмеження, які більшість людей (і чимало лікарів) не до кінця враховують.
Як уже згадувалося, HbA1c відображає середній рівень глюкози в крові за час життя твоїх еритроцитів — приблизно від 90 до 120 днів. [12] Це хороший показник тривалого глікемічного впливу. Але його точність залежить від критичного припущення: що твої еритроцити поводяться нормально.
Часто ні.
Залізодефіцитна анемія — один із найпоширеніших дефіцитів нутрієнтів у світі, особливо серед жінок репродуктивного віку — пов’язана з хибно підвищеними показниками HbA1c. [13] Механізм включає два процеси: дефіцит заліза сповільнює утворення та оновлення еритроцитів, даючи більше часу для глікування; крім того, він підвищує рівень малонового діальдегіду, що безпосередньо посилює глікування гемоглобіну. [14]
Систематичний огляд показав, що лікування залізодефіцитної анемії добавками заліза знижувало HbA1c на величину до 1,2 відсоткового пункту — клінічно значущий показник, який міг би означати різницю між класифікацією норми та переддіабету. [15]
Це надзвичайно важливо для скринінгу: жінка з дефіцитом заліза могла б отримати хибно підвищений результат HbA1c, почути, що в неї переддіабет, і розпочати втручання через метаболічну проблему, якої в неї насправді може й не бути. І навпаки, лікування дефіциту заліза могло б усунути її переддіабет без жодних змін у фактичному обміні глюкози.
Список чинників, які можуть зробити показник HbA1c ненадійним, довший, ніж більшість людей уявляє: [12] [15]
Хибно завищений HbA1c: залізодефіцитна анемія, дефіцит B12/фолатів, хронічне вживання алкоголю, аспленія (відсутність селезінки).
Хибно низький HbA1c: гостра або хронічна крововтрата, гемолітична анемія, вагітність, спленомегалія, лікування еритропоетином, недавнє переливання крові.
Змінний вплив: хронічна хвороба нирок (кілька механізмів, що конкурують між собою), варіанти гемоглобіну (Hb S, C, E. Усі поширені в певних популяціях), прийом дієтичних добавок із високими дозами вітаміну C або E.
NGSP (National Glycohemoglobin Standardization Program) прямо рекомендує альтернативні аналізи, як-от глікований альбумін або фруктозамін, для пацієнтів зі станами, що впливають на тривалість життя еритроцитів. [13] Та на практиці ці альтернативи призначають рідко.
Саме тому підхід до метаболічного здоров’я за одним маркером такий обмежений. HbA1c має цінність, але вона суттєво зростає, якщо зіставити його з глюкозою натще, інсуліном натще, залізом/феритином, вітаміном B12 та загальним аналізом крові. Якщо твій HbA1c становить 5,9% (діапазон переддіабету), а феритин — 8 ng/mL (виражений дефіцит заліза), показник HbA1c може бути штучно завищеним. Без даних про залізо ти цього не дізнаєшся.
Метаболічне здоров’я потребує більше ніж одного показника.Aniva вимірює глюкозу натще, HbA1c, інсулін натще, HOMA-IR, залізо, феритин, вітамін B12, фолат і тригліцериди. Адже метаболічні маркери не існують ізольовано.
Переглянути повний список біомаркерів →
Глюкоза натще — це найпростіший тест на цукор у крові: наскільки високий твій рівень глюкози просто зараз, після ночі без їжі? Він швидкий, недорогий і показує, чи здатен твій організм підтримувати нормальний рівень глюкози в стані спокою.
Чого він тобі не показує: як твій організм справляється з глюкозою після їжі, а саме тут вперше проявляється інсулінорезистентність.
Розвиток метаболічної дисфункції відбувається в передбачуваній послідовності. Спочатку погіршується постпрандіальна реакція глюкози (після їди). Твоєму організму потрібно більше часу, щоб знизити рівень глюкози після їжі. Але рівень глюкози натщесерце, який відображає нічне вироблення глюкози печінкою, може залишатися в нормі роками. [4] На той момент, коли глюкоза натщесерце перевищує поріг 100 mg/dL, постпрандіальне порушення часто існує вже тривалий час.
Саме тому у визначенні порушення толерантності до глюкози ВООЗ використовує 2-годинний пероральний глюкозотолерантний тест (OGTT), а не глюкозу натще: він виявляє порушення після їжі, які вимірювання натще пропускають. За оцінками 11-го видання IDF Diabetes Atlas, 634,8 мільйона дорослих у світі (12,0%) мають порушення толерантності до глюкози, а порушення рівня глюкози натще становить окрему групу, що часто не перетинається з нею, — 487,7 мільйона людей (9,2%). [2] Це не однакові групи. Багато людей із порушенням толерантності до глюкози мають нормальний рівень глюкози натще, і навпаки. Перевірка лише одного показника пропустить інший.
На практиці більшість людей не проходитиме 2-годинний OGTT як рутинний скринінг. Але є значно простіший проміжний крок: додати інсулін натще до аналізу на глюкозу натще. Це перетворює звичайний зріз рівня глюкози на розрахунок HOMA-IR і робить з одного показника оцінку метаболічної функції.
Якщо в тебе вже є стандартна ліпідна панель, ти можеш отримати додаткове уявлення про інсулінорезистентність без жодних додаткових аналізів.
Доведено, що співвідношення тригліцеридів до холестерину HDL корелює з інсулінорезистентністю і дедалі частіше використовується як непрямий маркер, коли показник інсуліну натще недоступний. Цей зв’язок логічний: інсулінорезистентність посилює вироблення тригліцеридів у печінці та знижує рівень холестерину HDL. Таку саму метаболічну картину спостерігають і за метаболічного синдрому.
Співвідношення тригліцеридів до HDL вище 3,0 (у mg/dL) або вище 1,4 (у mmol/L) зазвичай вказує на можливу інсулінорезистентність. Хоча цей показник менш точний за HOMA-IR, він може виділити людей, яким може бути корисним детальніше метаболічне тестування.
Це ще один приклад того, чому комплексні панелі крові, у яких одночасно вимірюють кілька маркерів, дають значно більше розуміння, ніж окремі аналізи. Зв’язок між твоїми тригліцеридами, HDL, глюкозою натще, інсуліном натще та HbA1c розповідає метаболічну історію, на яку не здатен жоден окремий маркер.
Наслідки інсулінорезистентності виходять далеко за межі рівня цукру в крові. Огляд StatPearls щодо інсулінорезистентності наводить такі метаболічні наслідки: гіперглікемія, гіпертензія, дисліпідемія, гіперурикемія, підвищені маркери запалення, ендотеліальна дисфункція та протромботичний стан. [4]
Зокрема, інсулінорезистентність пов’язана з такими станами або безпосередньо їх спричиняє:
Діабет 2 типу. Головний подальший наслідок. У 30–50% людей із предіабетом за 5–10 років розвивається діабет 2 типу. [6]
Серцево-судинні захворювання. Гіперінсулінемія сприяє ендотеліальній дисфункції, жорсткості артерій та атерогенній дисліпідемії (високі тригліцериди, низький HDL, дрібний щільний LDL). HOMA-IR незалежно прогнозує серцево-судинні події. [9]
Неалкогольна жирова хвороба печінки (NAFLD). Інсулінорезистентність є основним метаболічним чинником NAFLD — нині найпоширенішого хронічного захворювання печінки в Європі. Показники HOMA-IR вище 2,0–2,5 чітко відрізняють пацієнтів із NAFLD від контрольної групи. [9]
Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ). Інсулінорезистентність є приблизно у 70% жінок із СПКЯ і спричиняє багато його симптомів, зокрема гормональний дисбаланс, набір ваги та безпліддя. [9]
Гіперурикемія та подагра. Підвищений інсулін знижує виведення сечової кислоти нирками, що напряму пов’язує інсулінорезистентність із підвищеним рівнем сечової кислоти.
Хронічне запалення. Інсулінорезистентність сприяє виробленню прозапальних цитокінів, пов’язуючи метаболічну дисфункцію із системним запаленням, яке можна виміряти за допомогою hs-CRP.
Деякі види раку. Гіперінсулінемія пов’язана з підвищеним ризиком раку через вплив на вісь інсулін–IGF-1, що стимулює розмноження клітин. [6]
Суть саме в широті цього списку: інсулінорезистентність — це не просто проблема рівня цукру в крові. Це системне порушення обміну речовин, яке зачіпає серцево-судинну систему, печінку, репродуктивне здоров’я, запальні процеси та онкологію. Вимірювання самої глюкози фіксує лише найпомітніший симптом, але пропускає глибинну причину.
Інсулінорезистентність впливає майже на кожну систему твого організму. Тобі варто знати, чи є вона в тебе.Панель на 100+ біомаркерів* від Aniva вимірює метаболічні, серцево-судинні, запальні, гормональні та нутритивні маркери разом, адже саме так насправді працює твій організм. Не як окремі цифри, а як взаємопов’язана система.
Повне членство коштує 199 € на рік.
Якщо ти хочеш розуміти своє метаболічне здоров’я, а не лише те, чи вже перетнуто поріг хвороби, ось що тобі, ймовірно, варто додатково вимірювати й чому:
1. Глюкоза натще. Базовий показник. Показує, чи здатен твій організм підтримувати гомеостаз глюкози у стані спокою. Необхідний, але сам по собі недостатній.
2. Інсулін натще. Відсутня ланка стандартного скринінгу. Показує, чи не працює твоя підшлункова залоза з перевантаженням, щоб підтримувати такий нормальний рівень глюкози. Оптимально: нижче 5–7 µU/mL. Понад 15 µU/mL свідчить про значну гіперінсулінемію. [5]
3. HOMA-IR. Розраховується на основі двох показників вище. Найінформативніший показник інсулінорезистентності натще. Цільове значення: нижче 1,0 для оптимального метаболічного здоров’я.
4. HbA1c. Середній рівень глюкози за 2–3 місяці. Корисний у контексті, але його потрібно оцінювати разом із рівнем заліза, гемоглобіном і станом еритроцитів. [12]
5. Тригліцериди та холестерин HDL. Співвідношення TG/HDL дає додатковий сигнал щодо інсулінорезистентності з твоєї ліпідної панелі. Також має самостійне значення для серцево-судинного ризику.
6. Залізо та феритин. Необхідні для точної інтерпретації HbA1c. Дефіцит заліза може хибно підвищувати HbA1c на величину до 1,2 відсоткового пункту. [15] Жінки репродуктивного віку особливо схильні до цього спотворення.
7. Вітамін B12 і фолати. Дефіцит будь-якого з них може впливати на оновлення еритроцитів і спотворювати результати HbA1c. [12]
8. hs-CRP. Хронічне запалення одночасно виникає через інсулінорезистентність і сприяє її розвитку. Дає системний контекст, якого самі лише маркери глюкози дати не можуть.
9. Сечова кислота. Підвищується через гіперінсулінемію та незалежно пов’язана з метаболічним синдромом. Ранній сигнал, який часто з’являється до порушень рівня глюкози.
10. Печінкові ферменти (ALT, AST, GGT). NAFLD є печінковим проявом інсулінорезистентності й зараз є найпоширенішим хронічним захворюванням печінки в Європі. Підвищені печінкові ферменти можуть бути першою клінічною ознакою.
Разом це 10 маркерів. Стандартна метаболічна панель у сімейного лікаря зазвичай вимірює лише 1–2 з них (глюкозу натще та/або HbA1c). Прогалина в інформації величезна не тому, що додаткові аналізи дорогі чи рідкісні, а тому, що система скринінгу створена виявляти хворобу, а не десятиліття порушень, які їй передують.
Цифри змушують замислитися. Оновлені оцінки 2024 року з 11-го видання IDF Diabetes Atlas повідомляють: [16]
IDF зазначає, що досі немає єдиного визначення переддіабету — різні клінічні організації підтримують щонайменше п’ять різних визначень. [2] Така нечіткість визначень, ймовірно, призводить до суттєвої недооцінки реального масштабу проблеми, зокрема тому, що більшість оцінок поширеності ґрунтується лише на критеріях глюкози, а не на вимірюванні інсуліну.
Якщо дані Kraft правильні бодай за напрямком — що більшість людей із нормальною толерантністю до глюкози вже мають порушену динаміку інсуліну — тоді реальний тягар ранньої метаболічної дисфункції значно більший, ніж свідчить будь-яка оцінка поширеності на основі глюкози.
Ось чому все це має практичне значення: рання інсулінорезистентність оборотна. [4] Огляд StatPearls щодо інсулінорезистентності чітко зазначає: зміни способу життя, зменшення калорійності, уникнення продуктів, які стимулюють надмірну потребу в інсуліні, та підвищення фізичної активності мають бути головним фокусом у лікуванні інсулінорезистентності. Зокрема, силові тренування підвищують здатність засвоювати глюкозу, нарощуючи м’язи — найбільше сховище глюкози в організмі.
Але звернути назад можна лише те, що ти виявиш. А виявити інсулінорезистентність можна, лише якщо вимірюєш інсулін.
Трагедія сучасної парадигми скринінгу — у часі. Коли глюкоза натще досягає 126 mg/dL або HbA1c сягає 6,5%, у пацієнта вже є діабет 2 типу. Бета-клітини підшлункової залози роками працювали під компенсаторним навантаженням. Певний ступінь дисфункції бета-клітин уже може бути незворотним. Вікно можливостей, коли проблему ще можна вирішити лише зміною способу життя, значно звузилося.
Вимірювання інсуліну натще та розрахунок HOMA-IR зсувають вікно виявлення на десятиліття або більше назад — у період, коли метаболічна дисфункція найкраще реагує на зміни й найменш імовірно потребує медикаментів.
Стандартний метаболічний скринінг вимірює глюкозу. Глюкоза змінюється останньою.
Інсулінорезистентність спричиняє діабет 2-го типу, серцево-судинні захворювання, жирову хворобу печінки, СПКЯ, хронічне запалення та підвищений ризик раку. Вона передує підвищенню глюкози на 10–20 років. Її можна виявити за допомогою простого й недорогого аналізу на інсулін натще. А на ранніх стадіях вона зворотна лише завдяки змінам способу життя.
Дані Крафта показали, що 75% людей із нормальним рівнем глюкози мали відхилення в динаміці інсуліну. Показник HbA1c, найпоширеніший інструмент контролю, можуть спотворювати дефіцит заліза, анемія, хвороби нирок і ще з десяток інших станів. За оцінками IDF, понад 630 мільйонів людей у світі мають порушену толерантність до глюкози, і поширеність продовжує зростати.
Додавання інсуліну натще, HOMA-IR і кофакторів, що впливають на точність метаболічних маркерів, до стандартної панелі аналізу крові перетворює систему виявлення хвороб на систему їх профілактики. Це різниця між тим, щоб чекати на діабет, і тим, щоб запобігти йому.
Медичне застереження: цей матеріал має лише інформаційний характер і не є медичною порадою. Якщо тебе турбують інсулінорезистентність, переддіабет або діабет, звернися до кваліфікованого медичного фахівця.

Більшість людей оцінює своє здоров’я за самопочуттям, але відчуття — це розмита картина, яку легко зрозуміти неправильно.
Річне членство від 199 € на рік або 0,55 € на день.

Aniva бере на себе лабораторію, логістику та звіт. Ти зберігаєш стосунки з пацієнтами та власний бренд.
Двадцять хвилин — і ти знатимеш, чи підходить це для твого формату.